Категорії
Історії добра

Твори добро й добром тобі воздасться

Твори добро – це найперша місія, яку я бачила у своїй сім’ї. Від коли я себе пам’ятаю, а мені зараз 13 років, моя мама постійно шукає людей котрим важко і які потребують фізичної ,моральної чи матеріальної допомоги. Коли ми жили на парафії (у мене тато священник) то моя мама навідувала стареньких та одиноких людей , які так чекали на маму, що коли вона приходила зі мною, світилися від щастя, розповідали їй про різні свої жалі і переживання , а мама слухала щось радила, розраджувала. Та мені не було цікаво як малій дитині ,тільки зараз я згадуючи ті часи і радію, що ті старенькі люди до кого ми приходили, тепер на небесах, я була у їхньому житті і за них, а вони за мене моляться  . Неодноразово у нашій сім’ї була скрута, але траплялися різні позитивні обставини, і у нас усе налагоджувалося, тільки тепер я зрозуміла, що це молитви за нас засилали до Бога люди, котрим ми робили добро.Часто  зимовими днями, мама везучи мене на санках, з одного краю села в інший, зустріла нашу стареньку знайому бабусю і вона подарувала мені іграшку, точніше кусок іграшки, кольоровий бомбон, я так зраділа, що і до сьогодні, як я беру її в руки ,мене переповнюють найпрекрасніші емоції, бабуся хотіла щось подарувати, не маючи нічого подарувала, що мала. Тепер я розумію подароване від душі ціни немає.Минули роки я виросла, а мама попри невелику зарплатню учителя, старається перераховувати на рахунок хворих дітей хоч якісь лепти, цього ж навчає і своїх учнів. Дивуюся маминій доброті , вона для нашої родини свято, вона до святого  Миколая усіх обдаровує і не забуває про тих, які навіть зовсім чужі, хворі але при отриманні шоколадки радіють як діти. Пригадую мамину зустріч з однією жінкою, за доброго здоров’я вона була видна пані, а хвороба онко так її скувала , що тільки очі нагадують про шарм поважної жінки. Ми зупинилися , моя мама вела розмову про радість зустрічі , як вона захоплена діями пані Марії,( так її звати), і легенько перейшла на особисте, пані Марія скаржилася на здоров’я, але завдяки маминим розрадам у п.Марії з’явилася посмішка десь було видно, що день у неї піде на позитив. А ще, коли мама сказала, що зустріла Св.Миколая і він казав обов’язково привітати п. Марію від неї, бо дуже її любить, і ми любимо,і дали шоколадку, то людина просто засвітилася позитивом. От як маленькі жести доброти, повертають до життя людей.
За даремно моя мама виконує дуже багато справ, навіть більше ніж в її силах. ЇЇ життя це суцільне випробування, дві автокатастрофи, важка операція, але з  ентузіазмом і терпеливістю знову іде вперед. Якщо немає можливості фінансово, то хоча б посмішкою словом нікого не обділяє, особливо стареньких і немічних. А нещодавно мама не могла натішитися одній події, а точніше зустрічі з монахом Анатолієм Лютюком котрий завітав у школу де мама працює, і подарував парти і дошки її вихованцям, мама щиро раділа і казала, що у Бога немає нічого неможливого і випадкового, а це знайомство це Боже проведіння і результат молитви, бо блага сільська школа отримала подарунок, це велике чудо милосердя , а пан Анатолій , як каже мама – ангел милосердя. Часто чую «роби добро і воно повернеться сторицею!». Воно дійсно так, бачу як тішиться  вона, коли в її учнів усе гаразд ,коли у родині добре. А коли якесь випробування, мама ночами молиться і просить Бога добрих думок, щоб змогти допомогти потребуючим. Дякую Богові за маму, що вчить мене без слів, з малечку простягати свої руки допомоги усім хто потребує   , нехай це принесе тобі прикрість зараз при допомозі, але з часом ти відчуєш приємність від того, що зробив комусь добро, її настанови такі, «Люби людей бо у кожному ближньому є Бог , а ти його частинка». З насінини проростає деревце,з маленького серця народжуються великі справи і нехай усім нам у цьому допоможе Господь.
Автор: Вероніка Яблонь, м. Долина

Loading...