Категорії
Історії добра

Куди ведуть дитячі мрії

«Зробити щось, лишити по собі,а ми, нічого, – пройдемо, як тіні, щоб тільки неба очі голубі цю землю завжди бачили в цвітінні»

Саме цими словами хочеться охарактеризувати добру справу дітвори у нашому мальовничому селищі Отинія, що на Івано-Франківщині, оскільки діти, про яких йтиметься уже залишили відбиток своїх добрих вчинків в історії нашого сьогодення. Подія залишилась непоміченою для більшості односельчан, бо час такий − зараз усі за Україну, лозунги, герої, СЛАВА УКРАЇНІ, а  дій  ніяких.І як же я був здивований, коли, прогулюючись шкільним стадіоном, де  ще донедавна була така собі пустка сміття і металу,  потрапив на спортивний молодіжний захід . Тут не було депутатів, селищних голів, вступних промов «важливих» людей. Тут грала музика і тішилися діти. Все нагадувало розважально-спортивну гру з музикою і змаганнями у вправах які ми робимо з дитинства. Потім були переможці та їх нагородження.Ви скажете: «Ну , що тут такого?». Так,  усе б нічого, якби не ЇХНІ мрії, ЇХНЯ воля, ЇХНЄ бажання. Виявляється вся  обнова в якій виглядав спортмайданчик була зроблена за ініціативи та допомоги дітей. Дітей, які не чекаючи Європи, власноруч та за свій зекономлений кошт робили її тут.  А зробили вони багатенько. З допомогою дорослих вони поклали нові лавки, поварили перекладини, пофарбували усе , придумали і зробили дуже оригінальну грушу для боксу зі старих шин (такої немає ніде), поклали смітник, підсипали під перекладинами щебенем. Спортивний майданчик дуже змінився.Усіх це дуже запалило, вони почали частіше займатись, організовувати спортивні заходи, зокрема і  по Стріт Воркауту. Ця добра справа, яка робилася за ініціативи дітей всіх здружила та зблизила.Зараз холодно і людей можна зустріти не так вже й багато, та за сприятливішої погоди  тут  щодня було багатенько народу і навіть батьки з дітьми приходили просто погуляти. І серце радіє, бо ще донедавна це місце виглядало жалюгідно.  Хочеться спитати: «Чому усі забули про молодь, як депозит своєї старості?».  Під «Слава Україні» ми вирубали парк з червонокнижними ялинами, усе забетонували , поклали красивий пам’ятник і гордимося своїм патріотизмом  у кафе навпроти. І наша молодь там же.  А куди ведуть дитячі мрії?

Автор: Микола Грицак, смт. Отинія, Івано-Франківська обл. 

Loading...
Loading...