Категорії
Історії добра

І безхатько потребує уваги

Це сталося минулої зими. Як завжди, я йшла зі школи однією й тією ж дорогою попри продуктовий магазин. Цей магазин знаходиться в центрі міста, тож багато безхатьків там сидять з дня у день і просять грошей на їжу. Отож, проходячи повз, я завжди звертала увагу на одного чоловіка. Він сидів коло входу в магазин і був одягнений в куртку з великою зіркою на спині, а на штанях світилися такі дірки, наче чоловіка рвала зграя собак. Щодня я все більше замислювалась, що ж з ним сталося, де він ночує, як йому живеться в таких умовах. Я живу у затишному будинку, прокидаюсь у теплому ліжку, одягаю теплі гарні речі, а він навіть зимової куртки не має… Щоразу перед моїми очима з’являлися нові картини трилера під назвою «Неймовірні історії містера БХ». Я навіть подругам розказувала ці видумані оповідання, видаючи їх за кадри якогось серіалу.Як я вже казала, це було взимку. Якось вдарили справжні морози. Здавалося, коли вдихаєш холодне повітря, замерзає душа десь там всередині. З тих грошей , які мені давала мама в школу, я тепер значну частину витрачала  на гарячий чай та гамбургер. Чай – це найкращий напій для зими. Виходячи з магазину з чаєм, я знову побачила того безхатька. Він був у тих же драних собаками штанях, у тій же геть не зимовій куртці… Я проминула чоловіка, аби йти далі, вигадувати нову історію з його життя… І тут раптом моя замерзла душа чомусь заболіла. Я зупинилася від несподіванки. Постояла хвилинку , розвернулася –  і віддала безхатьку свій чай і гамбургер. Він так зрадів,  ніби це була тисяча, ні – десять тисяч гривень… Ідучи вниз по вулиці, я не відчувала холоду всередині, а може, надворі раптом потепліло… Упродовж наступного місяця я майже щодня приносила Едварду (так я назвала героя свого трилера ) чай і щось смачненьке, і мені ні на секунду не було шкода, що іноді сама залишалася без перекусу.  Навпаки, хотілося зробити щось більше. Я вже майже придумала план порятунку Едварда, але раптом він зник… Я більше не бачила свого безхатька. Але завжди пам’ятатиму свою паперову склянку  чаю і його вдячний погляд …Склянка чаю здається такою дрібницею, але може підняти комусь настрій і навіть зігріти змерзлу душу.

Автор: Поліна Богдановська, м. Чернівці 

Loading...